Активне навчання

Сучасні вимоги Навчальної програми для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів (за новим Державним стандартом з базової та повної загальної середньої освіти) з вивчення іноземної мови зумовлюють пошук вчителями-практиками, методистами та педагогами нових сучасних методів, прийомів та технологій навчання, використання яких у процесі навчання чотирьом видам мовленнєвої діяльності в основній школі було б виправданим, доцільним та ефективним .

Більшість підручників не відповідають цим вимогам, оскільки не містять завершених фрагментів уроків, у них подаються лише не систематизовані вправи та матеріал,  до якого не додається інструкція щодо форми введення та подачі, перевірки засвоєння його та іншого. Це призводить до того, що аби досягти поставлених Програмою цілей учителю іноземної мови доводиться застосовувати велику кількість додаткового матеріалу, власних розробок та методик. Для того, щоб заповнити прогалини та компенсувати недоліки підручників та робочих зошитів з іноземної мови, вчителі пропонують учням власноруч розроблені опори для вивчення іноземної мови, шукають та використовують тематичні відео та аудіо матеріли. Проте, як показує практика, цього не достатньо, так як процес навчання вимагає ще більшого урізноманітнення.

Традиційні педагогічні технології нині вже не забезпечують повного засвоєння зростаючого обсягу знань. Проте, більшість учителів-практиків не відмовляються від традиційних методик викладання, а тому необхідно шукати розумні компроміси, котрі дозволили б вирішувати цю проблему максимально продуктивно в сучасних умовах, і, тим самим, допомогти викладачеві по-новому підійти до здійснення навчального процесу. Необхідно розширити “вузький простір” спілкування в аудиторії, опираючись на практичні види діяльності.

Методист М.О. Рибнікова зазначає: “Викладання є мистецтво, а не ремесло – у цьому корінь учительської справи. Випробувати десять методів і обрати свій, передивлятися десять підручників і не дотримуватися жодного неухильно – ось єдиний можливий шлях викладання. Весь час винаходити, вимагати, удосконалювати – ось єдиний курс учительського робочого життя”.

Визнаючи наявність великої кількості різних методик навчання іноземним мовам, необхідно відзначити інтенсивне впровадження сучасних підходів до організації вивчення іноземної мови. Останні освітні тенденції спровоковані необхідністю активного навчання,  де учень стає суб’єктом навчального процесу у ході спілкування з вчителем, виконання комунікативних, творчих, проектних та пошукових завдань. Отже, безпосереднє залучення учнів у активну навчально-пізнавальну діяльність в ході навчального процесу пов’язане, перш за все, із застосуванням сучасних прийомів і методів, що отримали узагальнену назву методи активного навчання.

Відмінністю активних методів навчання від традиційних є те, що вони сприяють активізації мислення учнів. На думку російського педагога А.О. Вербицького, саме активне навчання формує в учнів пізнавальну мотивацію, але мова повинна йти не про “примус” до активності, а про спонукання до неї; необхідно створити дидактичні й психологічні умови породження активності особистості в пізнавальній діяльності.

Таким чином, як вважає А.О. Вербицький, поняття “активне навчання” знаменує собою перехід від переважно регламентуючих, алгоритмізованих, програмованих форм і методів організації дидактичного навчального процесу до розвиваючих, проблемних, дослідницьких, пошукових, що забезпечують породження пізнавальних мотивів, інтересу та творчості в навчанні.

А.М. Смолкін активним методам навчання дає таке визначення: “Це способи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, які спонукають їх до активної розумової і практичної діяльності в процесі оволодіння матеріалом, коли активний не лише викладач, але й студенти”.